Матеріально-технічна база

Поки всі обіцяють – ми будуємо!

До початку нового навчального року залишаються лічені дні, а Новокаховський гуманітарний інститут Університету «Україна» вже готовий здивувати студентів черговими звершеннями у рамках рідної alma-mater. Попри те, що ВНЗ має кращу в області матеріально-технічну базу, його творець і беззмінний ректор Георгій Севрюков твердо переконаний, що немає межі досконалості, тому не перестає вражати уяву скептиків і простих новокаховчан капітальністю своїх планів.

  – Я знаю, що таке працювати на чужій території, – ділиться з журналістами НК Георгій Іванович. – Коли інститут тільки створювався, ми орендували декілька непоказних, але просторих кабінетів у будівлі ПТУ №16. Обладнали їх під себе, зробили зразково-показовими для всього училища. Через пару місяців «господарювали» вже на цілому поверсі: відремонтували вічно протікаючий дах, вирішили питання з опалюванням (до цього ПТУ 8 років не опалювалося), позбавилися від плісняви і грибка на стінах, встановили нові склопакети, зробили капітальний ремонт приміщень, закупили м’які стільці для студентських аудиторій. І все це робилося на, як і раніше, орендованій власності! Вже така, напевно, моя доля – виправляти чужі помилки і недоробки. Адже сонце, повітря і вода – це тільки для фізичного загартування підходить, але не для серйозного навчання. Окрім проведеного капітального ремонту наш інститут мав ще одну родзинку в декорі, якою я дуже пишаюся, – ми створили перші в місті мармурові сходи з балясиною і кулями з натурального каменю. Можете собі уявити реакцію новокаховчан, які, проходячи по царських східцях із натурального мармуру, опинялися у просторому фойє інституту, де стіни прикрашала ліпнина і ручний розпис, а замість звичних дерев’яних лав для очікування стояли шкіряні дивани і м’які куточки.

– Проте, ідея обзавестися своєю територією взяла гору. Не злякав Вас навіть напівзруйнований стан об’єкту трансформації.

– Лад можна навести скрізь, був би тямущий господар. Тому, коли з’явилася можливість побудувати свій семиповерховий учбовий корпус, перетворивши на світлі аудиторії, кабінети і холи колишні адміністративні приміщення приладобудівного заводу «Сокіл», я не роздумував ні хвилини. Так, реконструкція і перепланування такого величезного об’єкту стала важким випробуванням для мене і справжнім викликом для цілої армії будівельників. Упродовж трьох із половиною місяців мій кабінет був «виконробською», незмінним атрибутом якої стала… чергова розкладачка. Але безсонні ночі, виснажливі і безупинні трудові будні дали свій результат – за рекордні 8 місяців Новокаховський гуманітарний інститут, єдиний із усіх підрозділів базового Внз, отримав нову й ультрасучасну будівлю. Сьогодні у нас є буквально все для організації багатофункціонального процесу навчання: опалюване приміщення, просторі та світлі аудиторії, багатоканальні інформаційні технічні засоби, дві сотні сучасних комп’ютерів, величезна книжкова й електронна бібліотеки, каплиця і навіть сад із фонтаном. Але і зараз ми не стоїмо на місці, продовжуючи щорічно розвивати і покращувати наш храм знань. Тільки за останні півроку ми утеплили фасад будівлі з усіх боків, встановили кондиціонери з іонізаторами повітря на кожному поверсі, по останніх досягненнях науки і техніки обладнали лабораторії програмної інженерії для роботи з новітніми інформаційними системами. Думаю, його величності Студентові це сподобається.

– Георгію Івановичу, але нам відомо, що великий ремонт розгорнувся у вашій будівлі і в літній період.

– Це правда. Незважаючи на первинний капітальний ремонт даху, який ми провели п’ять років тому, суворі снігові зими внесли свої корективи в наші плани. Наявне захисне покриття кровель ледве-ледве витримувало велику кількість опадів у нашому місті. Тому, щоб уникнути форс-мажорів, я вирішив зробити дах університету таким, щоб його не змогли пошкодити ні бурі, ні смерчі, ні тайфуни. Чудова команда хлопців-будівельників із Нової Каховки впоралася з моїм завданням на «відмінно». Габаритні і надійні опорні металоконструкції, стійкі і щільні ряди металочерепичного покриття, ретельне ізолювання навіть щонайменших сполучних щілин у покрівлі зробили наш шатровий дах вічним. Як кажуть, вже якщо знесе, то тільки з усією будівлею. Розумію, що 400 тисяч гривен (а саме така вартість цих ремонтних робіт – прим. автора) – гроші чималі для будь-якої структури, але комфортне перебування моїх улюблених дітей-студентів на навчанні завжди було і буде для нашого колективу важливіше. Тому, коли я чую «Севрюков, ну коли ти зупинишся? І так попереду всіх на десятиліття»!, я відповідаю лише одне: «Я обіцяв студентам, що вони пишатимуться своїм інститутом, а своє слово я завжди тримаю»!

Тижневик «Нова Каховка» № 33 (1081) від 15 серпня 2012 року