Я відповідаю за кожного з них!

Напередодні професійного свята — Дня працівників освіти — ми звернулися до куратора питань освіти і гуманітарної політики в нашому місті, депутата Новокаховської міської ради, ректора Новокаховського гуманітарного інституту Університету «Україна» Георгія Івановича Севрюкова.

 — Георгію Івановичу, Ви — один із небагатьох новокаховчан, який за особистий внесок у розвиток національної науки нагороджений званням «Заслужений працівник освіти», орденом Святої Софії, почесними грамотами і дипломами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, маєте листи-подяки від церкви…

Від імені наших читачів і редакції ми поздоровляємо вас зі святом, що настає!

— Дякую! Мені дуже приємно. Але признаюся, я завжди почуваюся незручно, коли чую хвалебні оди на адресу моїх професійних досягнень. Це ж моя робота! Я просто виконую її якісно і з повною віддачею улюбленій справі.

— За освітою Ви — викладач філософських дисциплін і суспільствознавства. Ви з дитинства мріяли бути педагогом?

— Не зовсім, швидше хотів продовжувати читати розумні книги і спілкуватися з воістину освіченими людьми. Філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка дозволяв це робити. Не лукавитиму, якщо скажу, що престижнішого внз і напряму підготовки на той момент не було в усьому Радянському Союзі. Тому високий статус навчального закладу і певна відповідальність за те, наскільки затребувану спеціальність ти вибрав, теж наклали свій відбиток: до пар готувалися так, ніби має відбутися виступ на науковому симпозіумі. Напевно, завдяки такому серйозному підходу до процесу навчання і пізнання багато хто з моїх друзів-однокурсників теж не зрадили ідей рідної alma-mater і міцно закріпилися в наукових колах: Сергій Макеєв — член-кореспондент НАН України, доктор філософських наук, Володимир Козленко — доцент Київського національного університету імені Т. Шевченка, Петро Соболь — доцент Миколаївського національного кораблебудівного університету, Андрій Надточій — ветеран МВС, викладач Національної академії внутрішніх справ України. Саме вони разом із іншими іменитими професорами і докторами наук зустрічали студентів першого набору тоді ще Новокаховського представництва Університету «Україна».

— А що ж зараз? Шановні педагоги національного масштабу більше не відвідують «Україну»?

— Той, хто побував у Новій Каховці хоча б раз, знайде масу приводів, щоб приїхати сюди ще і ще (сміється). Насправді допитливі студенти нашого інституту — один із головних стимулів для повернення в наше місто іменитих і авторитетних людей науки. Після перших же зустрічей із аудиторією всі «гості» погоджуються з тим, що працювати з дітьми з регіонів і невеликих міст набагато приємніше і цікавіше, ніж зі столичними «золотими» дітьми. Тому ми багато років ведемо двосторонню співпрацю із провідними викладачами і фахівцями у сфері економіки і юриспруденції Києва, Харкова, Феодосії, Миколаєва, Херсона. Останніми роками до них додалися ще й аси комп’ютерних технологій, автори унікальних програмних розробок і мультимедійних проектів, а також психологи-гештальтисти і психодіагности, що практикують по всій Україні. Цього року на підході ще й приїзд краєзнавців і музеєзнавців зі світовим ім’ям для студентів наймолодшої спеціальності — «Туризм». Але особливо приємний той факт, що за 13 років існування інституту ми змогли «виростити» і свої висококласні кадри. Щорічно наш колектив поповнюють кандидати наук, що захистилися, а на початку наступного року докторами наук стануть ще двоє наших співробітників. Загалом, кращі традиції класичної вищої школи ми доповнюємо новаціями і передовим досвідом учених-сучасників. Так і живемо.

— Георгію Івановичу, досвіду у сфері управління Вам не позичати. Та і в питаннях творення Ви — профі. Спочатку самі створили й очолили на «Електромаші» одну з перших лабораторій соціологічних досліджень Міністерства промисловості електромашинобудування Радянського Союзу. Потім змогли організувати й ефективно налагодити власний бізнес. Тепер же Ви — не менш успішний ректор процвітаючого внз. Чекали такого повороту долі?

— Ні. Але абсолютно про це не шкодую і вважаю, що все зробив правильно. Нова Каховка завжди славилася своїми педагогами і молоддю, яка прагне до знань, тобто історично заслужила право на отримання повноцінного внз і забезпечення земляків доступними освітніми послугами. Озираючись назад, розумію, який титанічний шлях був подоланий, скільки років було проведено в роботі без єдиного дня відпустки і вихідних, як багато сил і любові було вкладено кожним із моїх співробітників, щоб гуманітарний інститут зайняв таке міцне місце в історії нашого міста. Але це того було варте! І зараз я можу лише пишатися тим, що працюю з командою однодумців. Ми пройшли пліч-о-пліч більше 10 років і при цьому змогли зберегти практично той же навчально-методичний склад, із яким стояли у витоків. У нас немає текучки кадрів, а у багатьох у трудовій книжці за 13 років стоїть єдиний запис — Новокаховський гуманітарний інститут. Це означає тільки одне: я відповідаю за кожного зі співробітників, тому що всі вони — частина великої і дружної сім’ї під назвою «Університет «Україна». Ми єдині у своїх цілях і прагненнях, «горимо» роботою зсередини, а головне — любимо свою справу. Тому я з абсолютною упевненістю заявляю: вогонь знань ще багато-багато років освітлюватиме шлях молодому поколінню наших земляків. А професорсько-викладацький склад, що працює в НГІ, зробить усе можливе, щоб Нова Каховка і далі утримувала статус інтелігентної столиці Херсонщини!

Від редакції. Коли відбулася ця бесіда, до офіційних урочистостей залишалося близько тижня, проте приймальня ректора Севрюкова вже була повна свіжих телефонограм і вітальних листів практично з усіх куточків нашої Батьківщини і навіть ближнього зарубіжжя.

А чи це не головний показник професіоналізму і загального визнання педагога і наставника Георгія Севрюкова?

Розмовляла Дарина Зоріна

Тижневик «Нова Каховка» № 40 (1090) від 3 жовтня 2012 року