Ветерани вірять справі

Так уже повелося, що люди старшого покоління до слів і обіцянок політиків ставляться, здебільшого, скептично. Випробування, що випали на їх долю, навчили судити про життя і людей по конкретних вчинках і справах. У справедливості істини авторові цих рядків довелося переконатися, як то кажуть, своїми очима, причому, зовсім нещодавно.

У минуле середу, 5 вересня, Нову Каховку відвідала делегація ради ветеранів Великоолександрівського району. Представництво було численним — 47 осіб. А передісторія дружнього візиту така: незадовго до цього Великоолександрівський район став місцем зустрічі кандидата в народні депутати України Георгія Севрюкова з виборцями 184 округу. Уважно вислухавши кандидата-комуніста, що попросив місцеву раду ветеранів про підтримку, його члени вирішили переконатися у правдивості сказаного особисто . І приїхали, щоб поглянути на рідне місто Георгія Івановича, його дітище — Новокаховський гуманітарний інститут Університету «Україна», поспілкуватися з нашими старожилами. Першим місцем, де побували гості, став парк Слави. Але традиційним покладанням квітів справа не обмежилася: на великоолександрівців чекав музей Нової Каховки. Їх інтерес до розповіді екскурсовода був непідробним, а біля мальовничих полотен, що зафіксували етапи будівництва ГЕС, гості затрималися надовго. Взагалі, цей стан захопленого подиву, схоже, став їх постійним супутником у нас. Побачена «живцем» величава краса гідроелектростанції, що радує око чистотою і доглянутістю, затишне, місто, яке потопає в зелені і кольорах, — це ще декілька яскравих моментів у багатоколірній палітрі вражень. Без лестощів, а за фактом справ, добрим словом згадали великоолександрівські ветерани міську владу Нової Каховки за те, що не лише зберігає, але і примножує таку красу.

А кульмінацією вражень, питань і відповідей, просто людської цікавості, безумовно, став Новокаховський гуманітарний інститут. Іноді слів у тих, хто приїхав, просто не вистачало: погляд ковзав по світлих сучасних аудиторіях, в яких, до речі, вже займалися студенти. Народ «прорвало» в кабінеті Георгія Севрюкова: «Скільки коштує навчання? А гуртожиток є? Яким спеціальностям навчаєте? А безкоштовно можна»? Цікаво було спостерігати за реакцією ветеранів, що приїхали, на відповіді Георгія Івановича. Адже ми-то, місцеві, вже давно і добре знаємо, що на етапі будівництва НГІ за сім місяців було освоєно більше 14 млн. кредитних гривен, а ректор у буквальному розумінні ночував на фронті робіт. Як і про безкоштовне навчання інвалідів, сиріт і просто здібних, але бідних студентів. Для новокаховчан не новина і масовий наплив абітурієнтів із навіть несусідніх областей України, де навчання коштує у 3-4 рази дорожче. А вже про рівень викладання і якість кандидатсько-докторсько-професорського складу НГІ ми і говорити давно забули, настільки вони вочевидь високі. Адже зараз, коли вітчизняні внз десятками позбавляють ліцензій, Новокаховський гуманітарний отримує IV — вищий рівень акредитації. Він — єдиний на Херсонщині, що створив військову кафедру.

Про гуртожитки за 150 грн. на місяць краще нас своїм рідним і знайомим розповідають вихованці НГІ. А гостям усе це було в новинку. Хоча, якщо бути точними, то не зовсім. Адже все це вони чули від Георгія Івановича, коли він був у Великоолександрівському районі. А тепер — побачили, що кандидат від КПУ говорить їм щиру правду, яку можна навіть поторкати.

Довелося Георгію Севрюкову відповідати на питання «вищого», а, точніше, депутатського порядку: про питну воду в селах, дитяче харчування і спорт, майбутнє фермерських господарств і багато що інше. Алгоритми вирішення проблем кандидат виклав цілком зрозуміло: «Є багато вже прийнятих, потрібних і корисних державних програм, а ось потрапити в них — задача для голови райадміністрації – далеко не завжди здійсненна, адже він не може знаходитися в Києві постійно. Та й не в усі кабінети його, пробачте, пустять. А мандант народного депутата при наполегливості відкриє будь-які двері. Не хвалюся, але мені не вперше спілкуватися з міністрами на рівних. Як і вирішувати питання».

— Зв’язків у столиці вистачає, — без малювання і пафосу відповів Георгій Іванович. — І я використаю їх на благо людей, які мені повірили. У столицю на ПМП не збираюся, й, у разі вибрання, буду депутатом, який живе на землі разом із народом. Ви завжди зможете мене знайти і запитати, якщо що не так».

Завершуючим акордом ветеранського десанта став музей БМК «Таврія», а підсумок очного знайомства зі справами кандидата підвела голова Великоолександрівської районної ради цієї організації Тетяна Олександрівна Шевченко: «Ми переконалися, що Георгій Іванович Севрюков — дійсно людина справи, що відповідає за свої слова. Впевнені, що він гідно захистить інтереси нашого району й усього 184-го виборчого округу у Верховній Раді України. Ми віримо тому, що він уже зробив, і знаємо, що зробить ще дуже багато хорошого для Херсонщини і не тільки».

Воно і вірно: наших ветеранів на полові не проведеш. Слово «наших» у даному випадку — не описка, адже Георгія Севрюкова одноголосно і беззастережно підтримала Новокаховська рада ветеранів війни і праці на чолі з Юрієм Пятецьким. У лавах прибічників першого справді новокаховського кандидата до ВР — Спілка воїнів-інтернаціоналістів «Пам’ять», Спілка радянських офіцерів, екологи і багато інших громадських організацій. Одностайність цілком зрозуміла: ті, хто знає війну і життя не по картинках, вірить тим, хто робить, а не просто красиво говорить. А Георгій Іванович Севрюков, передусім, — людина справи.

Віталій Яченко,

Тижневик «Нова Каховка» №37 (1085) 12 вересня 2012 року