Семінар

У вівторок, 10 лютого, в Новокаховському гуманітарному інституті Університету «Україна» пройшов показ документального фільму «10 років після війни» норвезького режисера Стейнера Бріна. Презентувала його лідер громадської організації «Одеська обласна група медіації».

Стрічка присвячена тому, як серби й албанці розуміють міжнаціональний конфлікт і своє місце в ньому через 10 років після натовських бомбардувань у Сербії. Сам фільм став тільки прологом до більш насущної розмови: яким чином примирити тих, хто з моменту початку Євромайдану опинився по різні сторони барикад, через що розходяться не тільки просто знайомі, а й досить близькі один одному люди: друзі, сімейні пари, діти і батьки.

Докладного рецепта, звичайно ж, немає. Єдине, що можна сказати напевно – необхідний діалог між, для початку, найпоміркованішими представниками всіх протиборчих таборів. До слова, лідер громадської організації Інна Терещенко розповіла, що подібні платформи в Одесі почали з’являтися до трагедії на Куликовому полі. Звичайно, у своїх природних середовищах приходять на зустрічі майданівці й антимайданівці, про- й антиросійські активісти вважаються мало не зрадниками. Тому сотень людей такі майданчики для спілкування поки не збирають.

Тим не менше, такі зустрічі важливі через сам факт свого існування. Оскільки в умовах війни будь-яке слово, відмінне від офіційної пропаганди, може вважатися мало не ворожим. При цьому потрібно чітко розуміти: відсутність тієї чи іншої позиції в медіапросторі не означає, що її немає зовсім. А отже, неможливість висловити свою думку може з часом перерости у приховану агресію, яка рано чи пізно вирветься назовні.

Тому чесна розмова між носіями різних точок зору конче необхідна. Причому лідер «Одеської обласної групи медіації» вважає, що ініціатором створення таких майданчиків повинні стати прихильники майдану як представники сторони-переможниці.